The Goat's House

Як жив собі чоловік і жінка. У їх були, цап і баран, і кабан, і півень, і селезень, і гусак — усього потроху. Потім, значить, той чоловік і жінка померли, осталась сама скотина. Поки жили-жили, поки й хату розвалили,— ту, що дід покинув. Розвалили, розтягли і пішли, хто куди влучив. Це діло ішло до літа. А як стало вже холодно, от тоді вже цап пішов до кабана. — Кабан, брате! Давай хату строїть, бо буде зима, так пропадем. А кабан каже. — Я в листя вриюсь, то мені й тепло буде! Не треба хати. Тоді він пішов до барана. — Баран, брате! Давай хату строїть, бо буде зима, так пропадем. А баран каже. — Я одну шкуру простелю, другою вкриюсь, та й тепло буде! Не треба хати. Тоді він пішов до гусака. — Гусак, брате! Давай хату строїть, бо буде зима, так пропадем. А гусак каже. — Мені не треба. Я одно крило простелю, одним укриюся та й перезимую. Не треба. Потім пішов до півня, а він каже. — Я з тії деревини та на ту літатиму та й нагріюсь, не треба мені хати. Пішов до селезня. — Селезню брате! Давай хату строїть, бо буде зима, так пропадем. А селезень каже. — Я з тії криниці та в другу поплаваю-поплаваю, та й тепло буде.