Кумедна українська народна казочка про вередливого горобця, який дуже хотів, щоб билинка його поколихала. Дізнайтеся, кого він кликав на допомогу і чим усе закінчилося!
Стояла в полі билинка, на ту билинку сів горобець-молодець.
— Билинко, билинко, поколиш горобця-молодця.
— Не хочу!
— То я піду до кіз, нехай тебе з'їдять. Кози, кози, ходіте билинку гризти, билинка не хоче горобця-молодця колихати.
— Не підемо!
— То я закличу вовка, щоб вас подушив. Вовче, вовче, ходи кози їсти: кози не хочуть билинку гризти, билинка не хоче горобця молодця колихати.
— Не піду!
— То я попрошу стрільця, щоб тебе застрелив. Стрільче, стрільче, ходи вовка бити; вовк не хоче кіз душити, кози не хочуть билинку гризти, билинка не хоче горобця-молодця колихати.
— Не піду!
— То я скажу огневі, щоб тебе спалив. Огонь, огонь, ходи стрільця палити, стрілець не хоче вовка бити, вовк не хоче козу душити, коза не хоче билинку гризти, билинка не хоче горобця-молодця колихати.
— Не хочу!
— То я піду по воду, щоб тебе загасила. Вода, вода, ходи огонь гасити, огонь не хоче стрільця палити.
— Не піду!
