Були собі дід та баба. І такі вони були бідні, що аж жах. От баба і каже діду:
– Зроби мені, діду, солом'яного бичка й осмоли його смолою.
– Та навіщо тобі той бичок здався?
– Зроби, кажу! Я вже знаю навіщо. Робити нічого. Зробив дід солом'яного бичка й осмолив його смолою.
От, на ранок баба набрала мичок і погнала солом'яного бичка пасти; сама сіла під кущем, пряде кужіль і приказує:
– Пасись-пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду! Пасись-пасись, бичку, на травиці, поки я мичку попряду.
